2008
рік розпочався досить бурхливо. Часопис «Музеї України» потрапив у
жорна ієзуїтського переслідування УПЦ МП. Було подано позов з вимогою
довести, що російська церква щільно контролюється ФСБ і Кремлем.
Організовано міліцейський наїзд.
Заканчивается Год Украины в Казахстане. Для нас он
запомнился созданием совместного журнала
«Казахстанский дневник». Удалось осуществить несколько заметных публикаций. Но,
особый резонанс вызвала международная презентация книги «Семипалатинский
полигон».
Вот и появился призрак революции! Невинная шутка
превращается в мощное народное движение. Лидеров нет. Офиса нет. Адреса нет.
Официальных документов нет. Денег нет. Информация передается от человека к
человеку. Из форума на форум. Есть множество слухов и легенд. Короткая
программа – 1000 арестов, 10 патронов – и в Украине будет порядок! Десятки
тысяч сторонников. Фанаты. «На власть нужно смотреть через оптический прицел, а
не телевизор!»
Історія зберігає велику кількість таємниць. Якщо відсунути нудні підручники, подивившись на минуле під іншим кутом, відкриваються такі сенсаційні пласти, що не вистачить життя, аби зрозуміти і дослідити ті події…
Похоже, что Патриарх Алексий II смог перед своей кончиной наглядно продемонстрировать, что именно от него зависят все процессы, происходящие в Церкви. «Церковь большинства» сохраняет свою автономию от государственной власти. Что, впрочем, не исключает компромиссов
Но как по причине набегов варваров, и по иным случайным препятствиям, предстоятели церквей не имеют возможности составляти соборы дважды в году, то разсуждено: для могущих, как вероятно, возникати церковных дел, в каждой области, всемерно быти собору вышереченных епископов единожды в лето».
Це –
суперісторія! Навіть дивно, що вона так слабо зацікавила журналістів і
дослідників. Крім усього іншого, сюжет продовжується, даруючи безліч
несподіванок. А почалося все 1919 року, під Харковом…
До села Великий
Бурлук увійшов підрозділ Білої армії, яким командував полковник Алі Ізенбек.
Тривали селянські повстання. Прекрасний маєток місцевих поміщиків
Донець-Захаржевських, було пограбовано червоними, господарів вбито.
Зустріч у прямому ефірі Радіо ЕРА У
суботу, 20 грудня 2008 року, відомий зброяр, директор цетру "Булат НВР"
та головний редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб виступлять у
прямому ефірі Радіо ЕРА. Початок о 15-00. В Казахстане можно слушать через сайт РАДИО ЭРА
Історія про
морський козацький прапор починалася з легенди. Стала реальним відкриттям.
Перетворилася на скандал. Маємо незаперечний факт – у серпні 1950 року,
Львівський історичний музей отримав прапор і ще кілька речей з Краснодарського
музею.
Деталі невідомі.
Є красиві припущення і романтичні домисли. Про них не будемо.
Сотрудниками радиологического диспансера, расположенного в городе Семипалатинске, были защищены восемнадцать диссертаций. Но они оставались десятилетиями закрытыми, лишь в последнее время удалось получить к ним доступ. Их изучение помогло несколько глубже понять связь «человек — радиация».
Донька
Скоропадського заперечує існування онука Гетьмана!
Важко уявити, аби
в Канаді виник іноземець, який назвав би
себе таємним позашлюбним онуком королеви Англії, і почав вимагати собі,
скажімо, Онтаріо… Скоріш за все, самозванця ввічливо б арештували, як мінімум,
помістивши у спеціалізовану лікарню, назавжди позбавивши візи.
Тут може бути
містика. Може везіння. А скоріш за все, просто тема розкішна – музеї, історія.
Здається, всі все знають, розуміють,
постійно поруч, а не вистрілює… Можливо, ми просто подивилися на все під іншим кутом?
Спершу була
фотографія морського козацького прапора з спецхрану Ермітажу. Детектив про
намагання західних спецслужб когось завербувати. Чиясь дружина, яка
перефотографовувала секретні фонди…
Тринадцатого декабря автор ХайВей Виктор Тригуб опубликовал статью под названием, «Морський прапор Січі знайдено у Львові!».
Работа не оставила меня равнодушным и, пользуясь случаем, я решил
сфотографировать упомянутый Виктором экземпляр флага, а также разузнать
подробности про столь сенсационную находку.
Словно прочитав мои мысли, Виктор написал мне сообщение по
электронной почте... Из короткой переписки я выяснил, что флаг
находится в хранилище исторического музея города Львова.
Ориентировочно, в одном из помещений на площади Рынок. Виктор также
предоставил координаты директора музея, Чайковского Богдана Николаевича
и заместителя директора музея по научной работе, Роман Елены
Михайловны. Уже, было, собравшись с мыслями и распланировав завтрашний
день, я ещё раз обновил почту… Пришло очередное сообщение от Виктора:
«Я выезжаю на Львов. Буду утром». Радости предела не было!
Юрта символизировала социальный статус хозяина, женской и мужской части семьи, круга родственников, гостей. В ней актуализировалась идея судьбы, продолжения рода, покровительства предков-аруахов. Символический статус юрты сохранился и в настоящее время, несмотря на то, что она не является, как прежде, основным типом жилища.
По-видимому, в представлениях казахов существовала какая-то связь между шаныраком и способностью женщин к деторождению, плодовитостью и т. п. Так, если дети не выживали, умирали сразу после рождения, то послед вместе с семью черными камешками заворачивали в белую кошму и подвешивали на шанырак. Важно отметить, что в случае благополучного исхода родов послед закапывали под порогом юрты. На шаныраке в течение первых сорока дней жизни младенца подвешивали нанизанные на палочку шейные позвонки жертвенного барана, зарезанного в день родов.