Розпеченого
липневого дня ми зібралися в Музеї слідопитів Нових Петрівців. Директор музею,
досвідчений пошуковець Володимир Даниленко продумав маршрут. Кращий музейний
фотограф Сергій Камшилін перевірив апаратуру, а його донька з цікавістю
роздивилася виставку «Іржаве обличчя війни».
Так розпочалася
експедиція «Таємниці Лютізького плацдарму»!
Нерозгадані загадки Другої світової війни продовжують хвилювати
істориків. Преса періодично повідомляє про неймовірні відкриття. До процесу
пошуків долучилася команда журналістів і музейників.
Журнал
«Музеї України» та Музей слідопитів, за підтримки Національного
музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році», Новопетрівської сільради
розпочинають пошукову експедицію «Таємниці Лютізького
плацдарму».
Більшість
музеїв України – маленькі приватні та відомчі. І якщо життя комунальних
і державних, хоч якось контролюється чиновниками, то тисячі закладів,
що виникли на базі приватних чи відомчих колекцій, існують у зовсім
іншому вимірі.
Сталося
так, що часопис «Музеї України» виявився причетним до підтримки і
створення кількох таких музеїв. Більше того, виявився втягнутим у
скандали, протистояння, інтриги…
В
уряді України засідають або закінчені дурники, або цинічні
негідники-масони! У дурників якось не віриться… На урядовому засіданні
(!) одноголосно (!!!) затвердили великий герб України. Вірніше, бліду
копію герба сімейства всесвітніх олігархів і членів світового уряду,
Ротшильдів!
Міжнародний
детектив завершується. Ми знайшли оригінал шаблі Мазепи в Пітері!
Точніше, ймовірний оригінал. Коли вдасться пробитися до одного з
найзакритіших спецхранів Росії, отримати якісні фотографії, здійснити
експертизу… Але, сумнівів майже нема – ми знаємо де лежить зброя,
знаємо інвентарний номер, знаємо імена багатьох людей, які її бачили і
впевнені в справжності зброї!
Суспільство
забуло про «червоних» слідопитів, пошуковців, які багато років встановлюють
імена загиблих солдат, ведуть розкопки…
-З кожним роком
працювати все важче! – говорить пошуковець Володимир Даниленко, - Адже, все
тримається на ентузіазмі… Зроблено чимало… Хотілося б, аби про рух слідопитів
знало більше людей…
Виник дуже реальний кандидат у Президенти – генерал Скіпальський…
Аналітики
давно вирахували його появу. І він прийшов. Саме зараз, коли країна
знемагає від розграбування, керованого хаосу, нахабної брехні,
беззаконня…
Починаючи з 2001
року, кожного літа в Батурині збираються археологиаби відкопати і дослідити загадки
мазепинської столиці.
Цей рік не став
винятком: на днях до Києва з Торонто ( Канада) прибув виконавчий директор українсько-канадського
Батуринського археологічного проекту, доктор Канадського інституту українських
студій Володимир Мезенцев. Можна вважати
– стартувала чергова Батуринська експедиція.
Ще одне вільне видання отримало Інтернет-версію! Незалежний тижневик з Вишгородщини «На самом деле» має власний сайт - http://nasamomdele.do.am/
Редактор цієї бойової газети Віталій
Борзовець, добре відомий у Вишгороді і районі активною життєвою
позицією, власними поглядами, опозиційними настроями. Що забезпечує
газеті сталу популярність і передплату.
Таємниці
козацьких скарбів продовжують цікавити журналістів. Найбільшого
резонансу ця тема отримала в Інтернеті. Потім підтяглися газетярі. А
телевізійники готові знімати мало не документальні фільми. Однак,
організувати такі зйомки дуже важко. Є розкішний фактаж, а забезпечити
відео ряд складно…
Журналістка
студії «Пілот» Аня Вергелес, що знімає для популярної програми
«Паралельний світ» на СТБ, запросила до співпраці редактора журналів
«Нова Січ» і «Музеї України» Віктора Тригуба.
Біля
меморіалу «Героям Лютізького плацдарму» відбулося поховання невідомих
радянських солдат. До села Нові Петрівці, Вишгородського району,
прибули керівники Київської ОДА і облради, району, ветерани,
журналісти. Прийшли жителі села.
На
Івана Купала, у Вишгородському районі знайшли останки підірваної
системи залпового вогню, відому як «Катюша». Пошуковці давно не
дивуються цій містиці! Напередодні Дня початку Великої Вітчизняної
війни, на колишньому Лютізькому плацдармі, абсолютно випадково, знайшли
місце загибелі установки «Катюша».
БОЛЕЗНИ - ВОТ НАШИ КРИЗИСЫ. ЧТО ЛЕЧАТ В ХМЕЛЬНИКЕ?
Если у вас не в порядке ваша ходовая, если забарахлил "движок", если повысилось давление (не масла в картере!), если где-то что-то закупорилось, заинфарктилось, если на жизненных колдобинах сдал внутренний ресурс и внешний вид, если еще сорок причин и бед, - вот верный ответ. Приезжайте в Хмельник, в лучший здешний санаторий "Поділля"!
Ця
історія повторюється щороку. Чисельні пошуковці знаходять десятки
останків радянських, та, і німецьких солдат. Часто їх відразу і
закопують у шурфах… Встановити особу майже неможливо.
Медальйони-смертники або відсутні, або згнили, або не заповнені… Щось
можуть розповісти нагороди, прізвище на касці… Солдати Другої Світової
війни так і залишилися не похованими за обрядом…
Виявляється,
три місяці – це дуже багато! За цей час в житті маленького колективу
часопису «Музеї України», відбулося дуже багато подій. І не завжди
приємних. Чесно кажучи, позиція деяких музейних співробітників, нас
іноді дуже дивує.
Коли
збираються такі люди, це завжди цікаво. Телеканал СТБ вирішив зняти
чергову програму «Паралельний світ» за участю відомого рекордсмена,
отамана загону козаків-характерників Костянтина Стасюка. Довго шукали
зручне місце. За порадою Кості, зупинилися на парку Національного
музею-заповідника «Битва за Київ у 1943 році» в Нових Петрівцях. І не
помилилися. У день зйомок, в Києві постійно йшов дощ. У Нью-Петрівцях
було сухо…
Средина мая для экскурсии в Нови Петривцы, в кругах историков
называемое «музейным селом», была выбрана не случайно. 14-го числа
исполнился год с момента получения расположенным здесь
музеем-заповедником «Битва за Киев» статуса национальный.
Древний источник
расположен в Межигорском урочище, в селе Новые Петривцы, под Киевом. По
легенде, название источника возникло из-за хитрой системы
колокольчиков, построенных монахами местного монастыря. Стекая по
склонам, вода приводила колокольчики в движение, овевая мелодичным
звоном окрестности.
В 1934 году Киево-Межигорский Преображенский монастырь был
сфотографирован, и взорван по решению политбюро. Уникальная по своей
красоте местность приглянулась партийному руководству. Сохранить
удалось лишь источник, славящийся вкусом, и целебными свойствами воды.