Козак-характерник – надлюдина?

Характерники  розкрили таємниці свого мистецтва та розповіли про "магічні" уміння й здібності, за допомогою яких зцілюють нардепів і навіть Президента

"Серед касти кшатріїв-правителів-воїнів існують загони, основу яких складають могутні воїни, здатні поодинці боротися проти тисяч. Лише вони володіли всіма видами зброї: мечами, палицями, списами, метальними машинами, містичними стрілами, зарядженими енергією мантр", -- читаємо у Ведах, давніх арійських писаннях часів великого переселення племен з України в Індію.

"Історія запорізьких козаків" називає їх "характерниками, котрих ні вода, ні шабля, ні звичайна куля не брали". Вони могли відмикати замки без ключів, плавати човном по землі як по хвилях, переправлятися через ріки на кожусі, брати голими руками розпечені ядра, бачити на кілька верстов, жити на дні ріки, проходити крізь стіни і вогонь, зцілювати та передбачати майбутнє.

Нинішні ж дослідники вважають, що характерництво було насамперед військовим мистецтвом, завдяки якому воїн міг змінювати свою подобу, ставати невидимим, читати людські думки, бути невразливим для зброї супротивника. Саме характерники навчали козаків знатися на властивостях природи та використовувати їх на свою користь.

Аби розібратися, що у тих всіх твердженням є правдою, нехай і містичною, а що міфом та легендою, і як вони знаходять відображення у сьогоденні, ми звернулися до козаків, яких вважають характерниками. Самі ж вони всіма силами бажають оволодіти цим мисцецтвом чи розвинути успадкований дар. Наші співрозмовники: Вадим-В’ячеслав Гузій -- виборний батько отаман бранецької козацької січі, Костянтин Стасюк -- левітатор, керівник загону характерників і Центру реабілітації важкохворих та інвалідів, і В’ячеслав Бондар -- керівник школи бойового мистецтва „Спас”.

Вища козацька каста

-- Хто вони, оті характерники, звідки походить їхнє глибоке усвідомлення законів організації довколишнього світу?

К. Стасюк: -- Характерники були вищою кастою козацтва, наділені таємними знаннями і посвячені у магічні ритуали та обряди. До неї допускали обраних. Лише вони володіли унікальними секретами ведення бою, тренування козаків. І секрети ці межують із міфами про те, що їх і кулі не брали, і шаблі не рубали, і що вони ядра руками ловили, і через річки на повстині чи рогожі переправлялися. Навіть японський імператор вважав за честь, що в його охороні були наймані запорізькі козаки.

В. Бондар: -- А на мою думку, це людина, яка була здатна вижити в складних умовах, а також піднімати і вести за собою інших. Все решта – байки, які самі ж козаки про себе й розповсюджували. Для того, щоби їх боялися. Історії про втечу козаків від ворогів, зокрема турків, коли козак кидав свій кожух і плив по воді, криють спеціальні знання і вміння. Насправді вони кидали на воду очерет, а поверх – кожух. Крім того, знали де і в якому місці це можна робити. Вони орієнтувалися, куди можна наступати і куди відступати. Більшість прийомів мала харизматичне значення, покликане наводити на ворога страх.

В. Гузій: -- Байки на рівному місці не народжуються. Я – від діда-прадіда козак-характерник. Реальних характерників в Україні троє. Досягти справжнього рівня характерництва самостійно неможливо. Ці вміння передають по духу від діда до онука. Бо за цим не просто чистота генофонду чи здібності, а родові зв’язки. Все своє життя характерник присвячує зростанню духа. Головна мета – пізнання істини на підставі нашої рідної споконвічної ідеології – Слово-Слава-Вірі, відстоювання добра і боротьба зі злом.

Осягнувши духовні знання, вони вникали в характери козаків (звідси й назва – характерники) і передавали їм вчення настільки, наскільки кожному потрібно. Взагалі слово “козак” походить від поняття “Коло закону”. Це сутність світосприйняття характерників. Усе козацтво жило за “Колом закону”, а характерники їх навчали цьому. Ці знання і дозволяли козакам під час бою чи в житті творити речі, які інші називали чудесами.

-- А в чому суть цього вчення і на що були здатні козаки, які ним оволодівали?

В. Гузій: -- Характерники завдяки цьому досягали стану надлюдини. Коли козаки робили добро, то їхня душа розвивалась, набираючи позитивної енергії. Одна річ, коли він робив добро в сім’ї, інша – коли відстоював батьківщину, народ. Тоді козаки заряджалися просто неймовірною енергією. А помножена на певні заклинання, вона дозволяла їм демонструвати просто неймовірні речі. Скажімо, під час бою козак міг “роздвоюватися”, ставати невидимим, бути невразливим до зброї, передбачати події і зчитувати чужі думки. Душа могла відділятися від тіла, літати і контролювати навколишній простір радіусом до п’ятисот метрів.

Тому козаки були такими відчайдухами і не боялися смерті. Бо знали: чим більшого енергетичного рівня душа досягне, тим дивовижнішими властивостями вони з допомогою характерників зможуть оволодіти. Головне, що ці вміння нікуди не пропадали після смерті. Віруючи у “Коло закону”, вони знали, що їхня душа переселиться в новонародженого козака їхнього роду. Вселення збагаченої козацької душі відбувалося в тім’ячко немовляти. Слово “тім’я” розшифровують як “ти моє я”. Кожен характерник носив оселедець – чубрик. Він якраз символізує вхід душі у тім’ячко. Тому характерники і козаки прагнули за своє життя зробити якнайбільше добра, аби ще кращі нащадки народжувалися.

Таємниці мистецтва

-- Чи могли б ви розкрити секрет, скажімо, роздвоювання чи зникнення під час бою?

В. Гузій: -- Усіх секретів розкрити не можу. А щодо цього, то характерники прекрасно володіли гіпнозом. Я, наприклад, володію ним в сотні разів сильніше, аніж Кашпіровський. Експериментально доводив. Причому Кашпіровський йшов до цих знань півжиття, а я, за потреби, передав одній людині їх за 3-4 дні. Володіючи таким арсеналом в бою, можна ввести супротивника в певний стан або створити в його уяві своєрідний візуальний обман. Збереглося чимало записів, скажімо, як відомий характерник Сірко вражав своєю вдачею ворога. Самі ж козаки бачили, як по ньому стріляли, і він ловив кулі, його рубали шаблею, а він залишався неушкодженим. А бачили це у стані трансу (не усвідомлювали). Натомість турки, завидівши Сірка, з криками “шайтан” кидалися геть.

В. Бондар: -- Уся система характерництва бере початок від запорізьких пластунів. В нашій школі ми навчаємо одному з найбільш харизматичних прийомів – вправі “гойдок”. На неї, як на стрижень, нанизали інші прийоми, і створили цілу систему ударів, рухів рукопашного бою. Не знаю щодо гіпнозу, але сама вправа створює враження магічної. Адже під час її виконання козак на декілька секунд зникає з вашого візуального сприйняття.

Боєць одночасно рухає різні частини тіла в трьох проекціях – вперед, вбік і по діагоналі – окремо голову, груди, живіт і стегна. Професіонал доводить це вміння до найвищого рівня майстерності. Людині, яка дивиться на бійця, здається, що він то з”являється, то зникає, наче блимає. Причина -- у нашому зоровому та інтелектуальному сприйнятті. Адже зір не здатний одночасно „вхопити” ці рухи, а свідомість не встигає обробити інформацію. Нам же здається, що людина по частинах „розлітається” в різні боки і на мить зникає. Тут, ясна річ, жодної магії немає. Лише треноване володіння своїм тілом.

К. Стасюк: -- А мені здається, що в характерництві зібрано цілий комплекс козацької мудрості. Світ складається з поєднання вібрацій певних частот. Володіючи знаннями про це, можна стримувати волю людини, ввівши її в стан страху. Ось вам історичний приклад. Велике турецьке судно, що переслідує український човен, переважає його сили в десятки разів. Наздогнавши, зупиняється. Козаки піднімають весла, наче приймають бій. Турки раптом опускають вітрила, розвертають свою галеру, і… тікають. Просто лякаються.

Сьогодні я керую сучасним загоном козаків-характерників. Звісно, володію вмінням ввести людину в оцей стан страху, коли битися вже немає змісту, а лише опустити руки або дременути. Вчу цьому молодих козаків. Вони не лише вміють впливати на ворога психологічно. Якщо ти не будеш мати гарну фізичну форму, а виглядатимеш слабаком, ніхто тобі не повірить. Відтак, всі ми тренуємо своє тіло і відпрацьовуємо бойове мистецтво. Я, зокрема, можу завдати 12 ударів у секунду, одним пальцем піднімаю більше за всіх на світі, мій погляд випромінює цілковиту впевненість (навіть собака, що раптом вискочив з-за рогу, зазирнувши мені у вічі, одразу прижимає хвіст і зі скавулінням тікає, бо розуміє, хто сильніший).

Ми освоїли дегравітацію. Це мистецтво базуємо на зміні фізіології стану тканин. Розтягуємо м”язові волокна (можемо витягнути руку на 40 см), змінюючи їхні фізіологічні та енергетичні властивості, зменшуємо тертя колінних і ліктевих суглобів, збільшуючи швидкість рухів. Основа всьому – вміння впливати на предмети певним частотним діапазоном. Можна зробити так, щоби камінь плавав на поверхні води, а пінопласт – тонув. Те саме – з тілом. Воно раптом може бути надлегким, невагомим, або неймовірно важким. Я особисто можу зробити це як із собою, так і будь з ким (що й було мені тут же продемонстровано, -- Авт.)

Саме це уміння й використовували козаки-характерники, навіюючи ворогові стан страху, важкості й психологічної невпевненості. Зброя в руках недруга раптом ставала неймовірно важкою, і підняти вони її вже не могли.

Лікуємо навіть Президента

-- Це -- „подарунки” для ворога. А що -- для своїх?

В. Гузій: -- Займалися цілительством (причому лікували хвороби, які нині вважають невиліковними), зазирали в минуле, передбачали майбутнє. На все є свої кодовані прийоми.

К. Стасюк: -- А ми вирішили частину цих знань запровадити на практиці. Лікування базуємо на розумінні принципів роботи опорно-рухового апарату. Плануємо відкрити реабілітаційні центри для дітей по всій Україні.

За п”ять хвилин я можу змінити фізіологічний стан людини. За цими уміннями полюють найвідоміші розвідки світу. Ми випереджаємо розробки Пентагону. Приїздили делегації з різних країн, депутати Європарламенту. Спільно з Інститутом європейської дипломатії відкрили офіс у Польщі. Лікуємо багато різновидів онкології та церебрального паралічу.

-- А чи звертаються до вас владоможці?

К. Стасюк: -- Починаючи від Президента, працівників його Секретаріату та Кабміну. З Ющенком я почав працювати ще за часів, коли він був в опозиції. При Кучмі, будучи помічником народних депутатів Івана Валені та Олександра Чародєєва, до мене почали приходити багато політиків. І сьогодні постійно звертаються народні депутати. От і зараз їду лікувати політика, що фінансує передвиборну програму одного з кандидатів у президенти.

В. Гузій: -- А я політикам відмовляю. Бо майже в кожному бачу зло. А де зло – там не лікую. Та й часу бракує, вистачає допомогти тільки близьким – козакам. Наприклад, врятував недавно Володимира Камінського із Житомирщини. Його вже поклали на операційний стіл, хотіли ноги відрізати – гангрена. Добре дружина почула про мене і привезла – справжньою вірною берегинею виявилась. Лікування було тяжким, але тепер він отаманом на своїх двох ходить.

-- Наскільки реально нинішньому поколінню повернутися до знань характерників?

К. Стасюк: -- Цілком реально: було б прагнення. Скажімо, мені це вдалося, хоча від предків маю сильну генетику.

В. Гузій: -- Це не просто. Повинен бути родинний зв’язок, аби відбувся перехід енергетично “збагаченої” душі. Я не знаю нині козаків, які мали б таку силу. Крім того, не одне козацтво в Україні не вникає в коло закони. А без їх знання воно існувати не може. Це просто громадський збір ряжених людей.

-- А чи не могли б ви об”єднатися з усіма характерниками і спільними силами помолитися за Україну?

К. Стасюк: -- Незважаючи на те, що характерники – це люди, яким допомагають невидимі сили, головне для України – не їхня молитва. Потрібно, щоби якомога більше людей прийшли до Бога, жили за християнськими принципами, отоді щось в країні зміниться.

Ольга КУЩІЙ