забудьте
историю, история не важна вообще Вот началось и у нас в Казахстане.
1,2 декабря будет проводится саммит ОБСЕ в столице Астане. Готовятся уже больше
месяца, ощущение что находишься в оккупации – на каждом углу по 3 полицейских
(как 3 богатыря смотрят в разные стороны) , город опустел, люди куда-то пропали,
на улице вечером пусто, в каждом закоулке машина забитая внутренними войсками.
Злочин у
Переяславі: знищено музей – час рятувати заповідник!
У
всесвітньовідомому заповіднику «Переяслав» відбуваються тривожні події! Після
дивного наказу Міністра культури і туризму України, на посаду директора НІЕЗ
«Переяслав» призначено абсолютно некомпетентну людину із скандальною
біографією. Колектив почав протестувати, звернувшись у різні інстанції з
листом.
«… Особливо вражає розкішний бронзовий
античний таз – лутерій, виготовлений у V ст. до н.е.»[*].
Ця цитата узята з публікації Павлини Семиволос «Переяславська машина часу»
надрукованої у «Дзеркалі тижня» (№36) за 29 вересня – 5 жовтня 2007 року.
Віктор Тригуб -
редактор «Музеїв України»: рейтинг музейних скандалів
Експерти не
можуть згадати такої кількості конфліктів у музейній галузі, як нині. Схоже,
нова владна команда не розуміє впливумузейних закладів на суспільне життя. А музеї у будь-якій країні, це
символ цивілізованого ставлення до минулого, історії, древніх знань… Перша
пікантна ситуація виникла вже в день інаугурації нового президента – вибухнув
скандал з подарованим фальшивим перснем. Далі події почали викликати все
більший резонанс – чого варта лише історія з арештом СБУ директора музею «Тюрма
на Лонцького», обшуками у закладі… Почалася ревізія матеріалів про козацтво,
УНР, ОУН-УПА, Голодомор.
Завжди приємно мати справу з професіоналами. І добре, що в Україні діє така
потужна інформаційна корпорація як Бі-Бі-Сі, де зібрано кращі медійні кадри.
Коли зателефонував журналіст Альбій Шудря з проханням прокоментувати непросту
ситуацію в музейній галузі, із задоволенням погодився.
Музей в Пирогово – чи доживемо до весни? Інтерв’ю із заступником директора Іваном Габором Національний
музей народної архітектури і побуту України продовжує колотити.
Найбільший скансен у Європі дуже постраждав під час минулої суворої
зими. На жаль, дивні дії нинішнього директора-пенсіонера з Ужгорода,
який не має ні необхідного досвіду, ні знань призвели до того, що музей
не провів необхідних ремонтних робіт і входить у холоди абсолютно не
підготовленим! Почався гострий внутрішній конфлікт директора із
заступниками, які намагаються виправити становище, врятувати музей. Про
все це багато писала преса.
Археологи
Аненербе: мисливці за скарбами і таємницями
Цього разу ми
почали з кінця історії. Затонулий німецький танк у місті Бар. Ймовірно,
перевозив щось дуже цінне. Розвитку та легенда не отримала. А факти
продовжували накопичуватися. При цьому, події відбуваються в кількох країнах.
Ще раз підкреслю, нашій команді доводиться пробиратися туманними історичними
манівцями, які ми називаємо сірою зоною. Практично відсутні документи. Свідки
категорично відмовляються називати справжні імена. Є моменти, що потребують
перевірки. І ми постараємося це зробити…
Київ отримав
музей світового рівня – булатної зброї!
Секрет булату,
або, як його часто називають, небесної сталі, віками хвилює дослідників. Саме
про булатну зброю створено чи не найбільше легенд, переказів, літературних
творів. В різних країнах намагаються розгадати формулу виготовлення булатної
сталі. Марно. Лише в Києві вдалося докопатися до суті! Вже двадцять років
українці тихо варять справжню булатну сталь! Більше того, навчилися робити з
неї неперевершену холодну зброю!
Подібний музей –
єдиний у світі! Бо ще нікому не вдалося розгадати древній секрет і навчитися
виготовляти справжню булатну сталь! Нікому, крім фахівців центру «Булат НВР»
Володимира Остаповича з Києва. Більше того, українці освоїли неймовірну
технологію виготовлення холодної зброї з небесної сталі! Експерти шоковані. А
центр продовжує спокійно брати призові місця на різноманітних міжнародних
виставках.
Розбір польотів:
реституція. Час арештовувати бидлоеліту…
Вони повернулися, щоб забрати собі Золоті Ворота, картини з
музеїв та цілі квартали. Це - нащадки колишніх власників майна. Реституція
по-українськи - чи підемо ми шляхом Прибалтики? Нащадки проти держави.
Повернення
власності. Саме тут проходить жахливий водорозділ! Не всі це зрозуміли! Те, що
я сказав, і що потрапило до ефіру – дуже збудило багатьох… Раби і смерди-гої… Івери- господарі життя і
батраки…
Киевская ГЕС и ГАЕС Состоялась
поездка журналистов на Вышгородскую ГЭС и ГАЭС. После тех
...чудаков,которые имитировали диверсию на станции перекидыванием
обувной коробки через забор (и кто они после этого?)сотрудники станции
относились к журналистам настроженно. И наконец отношения удалось
несколько восстановить благодаря Александру Приходько, главе
Вышгородской РГА. Была позволена съемка снаружи и внутри
станции.
Кілька років
відомий творець і філософ Володимир Остапович розробляє нові програми
суспільного устрою. Хоча, спершу, команда центру «Булат НВР» розгадала секрет
виготовлення булатної сталі, навіть навчившись робити з неї неймовірну зброю.
Саме під час тих досліджень, вони вийшли на розуміння фракталів, хаосу,
принципів світобудови…
Ніхто в світі не
зміг зрозуміти, як Остапович з командою, творить литий булат, його обробляє,
презентуючи ножі, акінаки, шаблі сенсаційних ріжучих якостей. Про це багато
пише преса, знімають сюжети на телебаченні…
Віктор Тригуб - редактор «Музеїв
України»: ми відмовилися від послуг Голівуду!
Феномен цього
маленького культурологічного часопису ще будуть розгадувати дослідники. У таку
кількість загадкових міжнародних пригод, дійсно, не потрапляла жодна команда
українських журналістів! І якось все у них виходить так легко, весело, а
потужні історичні відкриття вони навчилися подавати з таким вишуканим гумором,
що історики просто бісяться від злості, використовуючи їх сенсаційні фотографії
і даючи посилання у наукових роботах. При цьому, журнал «Музеї України»
іскрометно запевняє, що все знайдено у якійсь лише їм відомій «сірій зоні
історії і міжнародної політики», а підтверджень і спростувань ніхто не дасть. І
дійсно, поважні наукові установи, всесвітньовідомі аукціони, спецслужби, посольства жодного разу не
підтвердили і не спростували їх публікації, обмежуючись багатозначним «без
коментарів».
Передаукціонна
виставка «Колекційний живопис, іконопис і декоративне мистецтво» варта уваги!
Виставлені унікальні роботи відомих майстрів, які буквально на мить виринули з
мороку приватних колекцій, аби буквально відразу зникнути в олігархічних
зібраннях. Таке мистецтво ніколи не буде доступне народу – не по кишені! Часто
про існування деяких шедеврів широка публіка навіть не підозрює – вони тихенько
зберігаються у якійсь майстерні чи квартирі, лише своєю появою створюючи
сенсацію. Саме тому, увага до подібних торгів завжди велика.
Музей военной археологии расположен в центре
Киева. Руководит им Сергей Распашнюк - следопыт и исследователь. Поисковые
группы музея действуют во многих регионах Украины, занимаюся подводными
исследованиями.
У нас все йде
чітко за планом. №2 часопису «Музеї України» видали. Відправили передплатникам.
Створили відеоогляд. Настав час і для традиційної презентації для преси. Такі
зустрічі давно перетворилися на живий клуб музейного спілкування. Тут
піднімаються проблеми, виникають оригінальні ідеї.
Нам дуже
допомагає особисте знайомство з відомим колекціонером, музеєтворцем, керівником
і політиком Олександром Прогнімаком.
Цей музей дуже
незвичний. Про його існування знає дуже обмежене коло людей. Хоча, в його
експозиції є експонати, яким може позаздрити будь-який європейський музей. І
знаходиться Музей військової археології у самому центрі Києва – поблизу Майдана
Незалежності. Отож, знайомтеся – археологічний пошуковий загін
«Дніпро-Україна», керівник – Сергій Распашнюк.
Найоригінальніший
подарунок для Президентів. Для кого?
Маємо можливість
представити чергову сенсацію. Виготовлено незвичний ювелірний виріб, який з
самого початку має значну історичну
цінність. Хоч ще і не побував у руках жодного визначного діяча сучасності. Крім
ювелірної та історичної цінності, цей ймовірний музейний експонат, що можливо,
дуже скоро стане подарунком, став знаковим – бо поклав початок якійсь химерній
естетиці оновленого пострадянського простору. Це дійсно щось унікальне! Давно
спостерігаючи за тенденціями розвитку елітарного ринку, можу впевнено
стверджувати – такого ще не було! Чи особисто я не бачив!
Черговий наїзд на журнал "Музеї України" Без попередження і пояснень було відлучено від ефіру сайт журналу Музеї
України. Чергова провокація у дусі відсутності цензури і свободи преси?
Вже кілька днів редакція не може зрозуміти, хто то зробив... Особливо,
враховуючи кілька публікацій про мільйонні подарунки, зроблені нашими
владоможцями на міжнародних аукціонах...