Протягом червня у Національному музеї народної архітектури та побуту України відбувався фестиваль народних майстрів.
Україна
здавна славилася своїми талановитими митцями, гончарями, різьбярами,
вишивальницями, килимарницями, які створювали життєво необхідні речі, що
поєднували у собі красу і доцільність. Один із найпопулярніших видів народного мистецтва - вишивка.
Вишивкою переважно займалися жінки, прикрашаючи одяг, побутові речі та прикраси. І
досі нитка з голкою приносить радість мільйонам жінкам, які
залюбки проводять свій вільний час над вишивкою, малюючи свої неповторні
картини голкою.
В останні роки до вишивки долучилися й
чоловіки. З-під їхніх рук народжуються дивні візерунки, які не
поступляться найкращим жіночим роботам. Зараз майстри не тільки продовжують стародавні традиції, але й вигадують нові мотиви, поповнюючи колекції сучасної вишивки.
То
ж не дивно, що фестиваль народних майстрів у музеї відкрився саме
виставкою вишивальниць та ткалів, які з’їхалися з усіх регіонів
України.
День ткалі та вишивальниці
Ірина Несен , старший науковий співробітник відділу «Полісся. Полтавщина. Слобожанщина», кандидат історичних наук: -
9-10 червня в експозиції музею відбувся «День ткалі та вишивальниці»,
що проходить тут два десятиліття поспіль. У цьому році у заході взяло
участь близько 50 художників, народних і самодіяльних майстрів і
стилістики. Серед майстрів були члени Національної спілки народних
майстрів: Ніна Іпатій з Решетилівки, Валентина Мащенко та Марія Вовкула з
Богуслава, родина Ущеренків із Чернігівщини, Олександра Прокопенко і
Галина Біленко з Броварщини, Олександра Пренко з Кіровограда, Лілія
Бебешко з Умані, Валентина Верес з Києва, Тетяна Войнаровська з Вінниці.
Серед
народних майстрів, що працюють в традиціях своєї місцевості, приїхали
зі своїми роботами Галина і Ольга Гайдучик із Волині, Михайло Коваль з
Черкащини, Василь Копчук з з Іванофранківщини, Роза Сушинська з
Чернівецької області.
Учасниками заходу стали й майстри-аматори, які створюють вироби з використанням народних традицій.
Відвідувачі
музею мали змогу поспілкуватися з митцями, що працюють у різних галузях
сучасного українського текстилю, попрацювати на ткацьких верстатах,
навчитися новим видам вишивки. 11 червня для всіх бажаючих був
проведений семінар на тему «Українська традиційна орнаментика» , яку
провів Босий О.Г., завідувач відділу народного мистецтва Національного
музею народної архітектури та побуту України.
День гончара та коваля 16-17
червня свої роботи представляли ковалі та гончарі, які володіють
магією перетворення грудки землі у необхідні речі: гончарні вироби та
залізні знаряддя праці.
У
наших пращурів небесним ковалем був Сварог - прабатько усіх Богів. За
народними переказами, саме він навчив пращурів молоти зерно та пекти
хліб, показав, як викувати плуг і як ним виорати землю. А коли на
хліборобів напали з диких степів кочові племена, Сварог навчив, як
захиститися від загарбників - він відкрив ковалям таємницю кування
мечів і броні.
Ковальське мистецтво на сучасній Україні
стало швидко розвиватися під час Київської Русі. До того ж розвитку
ковальства спонукали запаси великої кількості високоякісної руди –
стародавні майстри опанували виробництво надзвичайно міцного види
металу - булату. Зброя з булату високо цінилась серед воїнів.
Ковалів
поважали у народі. Вони були «майстрами-жерцями», пов'язаними з
таємним знанням. У народному середовищі ковальство сприймалося як
магічне дійство, що збережені у фольклорних творах - казках, обрядових
піснях і вироки, змовах - мотиви перековування ковалем грубого голосу в
тонкий, старої людини на молоду, а також виковування шлюбних уз, долі
або життя взагалі.
Витвори ковальського мистецтва показували
сучасні ковалі : Дмитро Ободенко, Андрій Зубрицький, Григорій Матяж,
Антон Шатов, Валерій Заболотников, Сергій Поляковський.
В
музеї є постійно діюча кузня, біля якої завжди людно і весело.
Відвідувачі зачаровано вдивляються у магічний вогонь, звідки виринає
розпечений шматок металу і в правних руках коваля перетворюється у
підкову або якесь побутове приладдя.
До майстрів-гончарів було
не менш шанобливе відношення, За переказами гончари – це люди, які
гонять чари. Життя людини тісно пов’язане з глиною: за Біблією Бог
зробив людину з глини, хати обмазують глиною, і дуже багато домашнього
начиння зроблено з глини. Тож майстри , які опанували це божественне ремесло, прирівнювались до небожителів.
І дійсно, коли дивишся як із звичайної глиняної грудки народжується глечик, макітра або миска, дивуєшся - чародії…
Олександр Босий, завідувач відділу народного мистецтва Національного музею народної архітектури та побуту України, кандидат історичних наук: -
Історія гончарства в Україні відома ще з часів Трипільської культури:
саме по залишкам кераміки була зафіксована ця прадавня культура .
Гончарство розвивалось продовж не одного тисячоліття і дійшло до нашого
часу. Глиняні вироби стали символом українського побуту та домашнього
затишку. Ви коли-небудь пробували їжу з глиняного посуду? Ця їжа має
унікальні властивості: вона довгий час тримає температуру, зберігає всі
поживні елементи та вбиває всі шкідливі мікроби.
До
революції в Україні було понад 500 гончарних центрів. Пізніше всі
кустарні гончарні та ковальські майстерні були знищені. В часи
Незалежності цікавість до цих народних промислів повернулася:
відроджуються старовинні гончарні центри у Опішні, Київщині, в Криму. З
кожним роком до нашого музею приїздять нові майстри зі своїми чудовими
виробами, з новими ідеями. В цьому році були представлені роботи
кілька десятків майстрів.
Серед них особливо хочеться відмітити:
Василя Бесєдіна ( декоративні тарілки), Данила Решту ( глечики,
горнята), Романа Мицкана (намиста), Олексанра Черемиса ( дрібна
пластика), Жанну Розсипчук (шнуркова кераміка),Лесю Денисенко-Яременко
та Андрія Байду (фігурний посуд).
День різьбярів та майстрів лозоплетіння На заключному етапі Фестивалю в музеї презентували свої роботи майстри різьби та лозоплетіння. Серед
майстрів лозоплетіння, які приїхали на Фестиваль, виділяються майстри з
соломи: Ірина Білай ( прикраси), сім’я Мошилі ( солом’яні брили).
Цього
разу до музею завітали й майстри з знаменитого центру лозоплетіння в
Закарпатті, з села Іза. Це село, де плетуть всі і все: дивани,
крісла, столи, дитячі качалки та візочки, дорожні речі, кошики, вази,
посуд, іграшки, побутові речі, прикраси. І кожна річ має свою історію.. Також, були представлені корзини майстра Олександра Розанова, плетені меблі Миколи Курінного.
В
Національному музеї народної архітектури та побуту України
зберігається величезна колекція плетених речей з різних регіонів
України. До
речі, на території музею працює майстер-клас по плетінню з листя
кукурудзи. З них роблять прикраси та іграшки, побутові речі, капці та
обереги. Не соромтесь – підходьте . Вас залюбки навчать цьому цікавому
промислу. Особлива увага до кошиків – найпопулярніший витвір
лозоплетіння. Кожна господиня має на своїй кухні хоча б одного
кошика: до церкви, до базару, до лісу. Вони мають десятки різноманітних
форм, назв та призначень.
Не
менш цікавий вид народної творчості – різьбарство. Ручна робота
різника представляє собою ні з чим незрівнянний виріб, аналога якому
немає ні за стилем, ні за манерою виконання. Інколи різні витвори
досягають такої витонченості, що порівнюються з мереживом. Це особливо
стосується прорізної різьби.
У 18-19 ст. різьблення в Україні
досягло найвищого рівня. Різьбленням оздоблювали деталі будівель —
одвірки, сволоки, балки, калічники, піддашні дошки, горішні вікна. В
інтер'єрі житла різьбленням прикрашали віконниці, одвірки, полички,
мисники. Особливу увагу різьбярі приділяли сволоку, який займав більше
місця в інтер'єрі.
І зараз цей промисел продовжують десятки майстрів. Всі їхні роботи самобутні та неповторні. Згадаємо кілька майстрів , які завітали до Фестивалю. Дерев’яні
музичні інструменти виробляють Володимир Віхренко та Віктор Терещенко,
дитячі іграшки – Анатолій Бровченко, Приходько Іван , Дмитро Кудря. Виділяються філігранною роботою шкатулки Віталія Стріленка та Ігоря Білевича. На свято завітав найстаріший ложкар України Микола Римар. Він показував майстер-клас для всіх бажаючих. Олександр
Титаренко представив на загальний огляд свої паркові скульптури, які
стали улюбленим місцем для фотографування відвідувачів.
Тож, хто не встиг відвідати Фестиваль, запрошуємо до музею у вересні на Осінній ярмарок майстрів! Приходьте, і не забудьте свій гаманець – народні вироби того варті!
