Музей прикордонників: бути чи не бути?

Іде війна за  існування Центрального музею Державної прикордонної служби України.

Цей відомчий музей  Міністерство культури та туризму з подачі Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» вирішило виселити з приміщення.

Здається, в Мінкульті не розуміють політику влади і самого Президента!

В країні зараз піднімають питання про військово-патріотичне виховання, а  тут виходить саме культурне міністерство забиває цвяхи на домовині музею. І це  напередодні 70-річчя початку Великої Вітчизняної війни, напередодні 20-річчя прикордонної служби і, головне, в цьому році музей святкує 15-річчя свого існування!

Громадськість обурена! Прикордонники витягають свої кашкети і готуються до мітингу (збережено стиль): «Продажные политики,порождают продажную власть. Кого волнуют герои и память. Тех,кто живёт на виллах вдоль Днепра? Кому это надо. Нужна власть денег. А это прибыли не приносит. А то,что молодёжь не знает своей истории...да фиг с ней. Их же детки не в Донецке...Харькове...Днепре,учатся.У них оксфорды и кембриджи...и прочее.Нафига им эта память?», «Просто в период реорганизации ДПСУ каждый держался за свою креслу!!! А теперь тяжело восстановить и доказать поколению которое переводит "СССР" на "Си Си Си Ри", что память необходима, что музеи в различных иконостасях это незыблемое!!! А все переводят на ГРИНЫ!!!! За границей такого и в страшном сне не приснилось бы!!!! Просто никто не понимает наверху, что какие песни слушаешь в детстве, такие и поешь всю жизнь!!!!

http://pogranec.com.ua/showthread.php?t=2352

До захисту вже підключилась ЗМІ: Хрещатик, Радіо Свобода, сайт Тема, зацікавились телеканали.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/4745715.html

http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3881/art/1302807737.html

http://tema.in.ua/article/6424.html

До редакції журналу "Музеї України", який і розпочав кампанію захисту, неодноразово телефонувала «сірий кардинал» Меморіального комплексу, заступник директора (і дружина директора)  пані Лєгасова, яка трагічним тоном повідомила, що у них тече дах, стіни покриті цвіллю…  Слово в слово, як написано в офіційному листі Міністра культури до Голови Державної прикордонної служби України, генералові армії України Литвину М.М.: «У приміщеннях фондів стіна та підлога пошкоджені грибком, стеля під час дощів протікає, на підлозі майже постійно є вода, відбувається різке коливання  температурного режиму». І далі – прохання надати приміщення для розміщення Центрального  музею Державної прикордонної служби України або звернутися до Фонду держмайна України.

Цей лист має офіційний номер і дату.

На скриньку редакції журналу надійшов  наступний меседж від прес-секретаря Мінкульту Олени Чередніченко (стиль збережено): «Пане Вікторе, уявіть, що Голова державної прикордонної служби М.М. Літвин  видав наказ про переселення Музею прикордонників у нове приміщення. Так що з музеем все в порядку, не турбуйтеся, не перейматеся - бережить себе». Ні номеру наказу, ні числа! Лише помилки. До сьогодні ми не отримали додаткової інформації. Може зараз хтось відкриє військову таємницю: який же номер цього наказу і яка  дата? Треба ж якось прикордонників проінформувати. Хлопці хвилюються…

А у  нас зустрічне питання до Мінкульту та Меморіального комплексу: чому за скільки років не було зроблено ремонту в фондах? Це ж не звичайний відомчий музей: тут і  фінансування на порядок вище ніж в інших музеях, і можливостей більше. І зрештою, чому б не потурбувати орендарів (їх 15 здається) – хай скинуться і зроблять ремонт. Навіщо виганяти  колег-музейників?

Нагадуємо, саме на державному кордоні почалась та страшна війна. Саме застави  витримали перший німецький удар.

Нинішнє знищення музею  – це підлий  удар в спину!

Якось не по-офіцерські… Хоча, про яку офіцерську честь можна говорити, коли чоловіки ховаються за спини жінок: заступника міністра культури Вікторії Лісничої, заступника директора Лєгасової! Перевелись гусари, перевелись…

 14 квітня  на сайті Мінкульту з’являється «Коментар прес-служби Міністерства культури України з приводу ситуації, що склалася навколо Центрального музею Державної прикордонної служби України»

 - У зв’язку зі зверненнями ЗМІ щодо ситуації, яка склалася навколо переселення Центрального музею Державної прикордонної служби з приміщень Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» інформуємо про наступне.

 Міністерство культури відстоює інтереси всіх музеїв, незалежно від статусу їх підпорядкування. Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про культуру» жодна музейна установа не може бути відселена до тих пір, поки для неї не буде знайдено рівноцінного приміщення, умови якого відповідатимуть всім вимогам цієї установи. Сьогодні всі питання, пов’язані з місцем знаходження Центрального музею прикордонників, вирішуються разом з керівництвом Державної прикордонної служби України.

Всі розмови про ліквідацію Музею прикордонників є абсолютно безпідставними. Його експозиція містить унікальні експонати, які ілюструють величні та драматичні сторінки української історії. Ані Міністерство культури, ані Державна прикордонна служба ніколи не допустять знищення Музею, якій зберігає пам’ять про мужність та самопожертву захисників нашої Батьківщини.»

http://mincult.kmu.gov.ua/mincult/uk/publish/article/241314

 Виходить, музей прикордонників не повторить долю Музею Києва? Чи це черговий блеф прес-служби?  

 Музей прикордонників  знаходиться в адміністративному будинку Меморіального комплексу. Заходьте, подивіться унікальні  експонати і засвідчіть повагу нашим прикордонникам, які й досі реально захищають нашу країну.

Досвід показує, що коли подібні конфлікти виходять на такий інформаційний рівень, починаються різноманітні відставки, перевірки контролюючих органів, пікети, мітинги... Вже не кажемо про депутатські запити, листи, заяви...

Ще не пізно зупинитися, спокійно сісти за стіл переговорів і про все домовитися. Некомпетентні керівники Мінкульту продовжують провокувати і загострювати ситуацію. Для чого? Кому це вигідно? Знищити музей легко! Створити майже неможливо у наш кризовий час!

 А ми продовжуємо відслідковувати перебіг подій на культурному фронті України.

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу «Музеї України»