Бухгалтерія легенд альтернативної історії

Молода пресова поросль намагається задокументувати створені нами легенди. Ми вважаємо, що історія як наука не існує. Це збірник версій, здогадок, казок. Тому від початку, починаємо створювати з відомих нам фактів красиві розповіді. Адже, доля романтичної легенди завжди набагато щасливіша кандидатської дисертації. Легенда може жити віками, дисертація потрібна для додаткових виплат і конкретної пенсії…

Вийшов ювілейний номер журналу «Музеї України». Нам – 5 років! Правда, ювілейних матеріалів практично не даємо. Продовжили кілька міжнародних розслідувань і внутрішніх скандалів.

Часопис ще не дійшов передплатникам, як почалися цікаві події довкола Морського козацького прапора, знайденого журналістами у фондах Львівського історичного музею.

Ми написали про ті події романтичну баладу. Ніхто так і не зрозумів, чому Краснодарський музей у 1950 році, ні з того ні з сього, просто так передав у Львів красивий прапор. Існує легенда про красиву галичанку і кохання… Прапор довго лежав далеко від людських очей.

Музейні журналісти чули ту байку. Уявіть собі наш стан, коли власними міжнародними каналами, отримуємо фото оригінального Морського козацького прапора з секретних спецхранів Ермітажу! В Ленінграді була своя детективна історія. Вірніше, шпигунська. Хтось когось завербував, і той хтось перефотографував мало не всі спецхрани музею. Зрозуміло, ми почали цікавитися тим прапором. Дізналися, що подібні є в Запоріжжі, Дніпропетровську, Києві. Скоріш за все, копії.

Ось тут ми згадали розповідь про неймовірну історію прапора зі Львова.

Було написано містично-романтичну статтю. Я публічно попросив львівських колег пошукати прапор. Через рік кореспондент ТРК «Люкс» Марічка Крижанівська знайшла той прапор і зробила сюжет. Вже після неї, експонат зняв канал новин 24. І той сюжет вже побачив я.

Виїхав до Львова. Зустрівся з музейниками. Наталка Мацейко зробила єдину фотосесію полотнища. Всі раділи – здійснили таке романтичне відкриття, розповіли загалу легенду, основану на реальних фактах. За нашою версією, прапор із Львова повинен бути оригіналом. Потрібна експертиза. Її визвалася провести відомий експерт з тканин Тетяна Крупа із Харкова. Після досліджень, вона бралася визначити точний вік тканин. Почали шукати кошти – не знайшли. Львів‘яни вирішили пропустити експертизу, зразу здійснивши реставрацію.

Журнал «Музеї України» визнав цю історію «Музейним відкриттям року».

Погодьтесь, історія супер! Фільм можна знімати. Написали в Інтернет. Колеги зацікавились. Але, якось не так. Взяли і розкритикували співробітників музею, людину, яка першою розповіла про прапор. Легенда підтвердилася, а всі образилися. Легенда не може мати бухгалтерії і чіткого авторства! Романтика не документується!

Історики радіють – отримали фото аж двох прапорів, яких зроду не бачили…

У цьому ж номері часопису – унікальні фото справжньої булави. Вона несподівано вигулькнула на великому антикварному салоні в Балтиморі. Спрацювала створена нами система оповіщення про появу ймовірних українських лотів. Член редколегії нашого журналу, директор відомого музею Максим Остапенко, дізнавшись про булаву, знайшов спонсорів і вилетів до США, де його консультував наш представник Сергій Цапенко. Стартова ціна була цілком прийнятною – 4500 доларів. Експонат оглянув один експерт, що відніс його до мазепинських часів. Ми висунули версію, що то могла бути булава Мазепи. Я дав коротку замітку в мережу, а головне, фотографії.

Почали шукати щось подібне. Знайшли опис С.Кота. 1931 року, з Історичного музею Москви, до Харківського історичного музею, передали саме таку булаву з позолоченої міді! Скоріш за все, вона була втрачена під час війни. Хоча, ніяких достовірних даних не збереглося. Залучили ще двох американських експертів. Поговорили з нашими. Дізналися, що у Мазепи було мінімум 15 булав! Йому дарували, він жалував… Все може бути… Експертизи не провели. Лише версії. За булаву дали аж 28 тисяч доларів. Полетіла вона до Швейцарії.

За кілька днів я повертаюся до теми, інформуючи про всі ці події, версії. А на той момент вже десяток сайтів дали повідомлення, що знайшлася булава саме Мазепи! Розсилаю уточнений матеріал – вже ніхто не надрукував. Не цікаво. Якби булаву викупили і привезли до України. Вивчили, здійснили експертизи, мали б науковий результат. А так маємо лише факт продажу, ціну, країну і чотири фото. Для науки це ніщо. Для альтернативної історії – готова легенда. Найбільше нас потішило, що знайшлися «специ», які почали вже називати якісь прізвища… Все може бути… Сіра зона історії…

Ще одна сенсація, яка дуже хвилює молоді журналістські серця – сліди легендарної бібліотеки Ярослава Мудрого. Так, ми вийшли на певні книги, рукописи, князівські свинцеві печатки, які зберігалися у секретній книгозбірні Івана Мазепи в підземеллях Софії Київської. Спілкувалися з людьми, які то все бачили власними очима.

Знаменитий перстень Ярослава Мудрого, який у 1979 році, знайшла донька Генсека Г.Брежнева, теж спокійно лежить у спецхрані Адміралтейства. Ми вже давали його детальний опис. Можливо, знайдемо світлину… Деталей не даємо! Операція продовжується. Хоча, все на рівні чергової легенди. Там же, під лазерною сигналізацією, 30-50 портретів Мазепи, написаних під примусом малярами, на вимогу охранки.

Говорити про епохальні розшуки шабель Мазепи в Канаді-США, Пітері і Москві, вже не вистачає сил! Але, доводиться, бо таке пишуть! Навіть у наукових роботах, в книгах…

Випадково знайдена реконструкція зброї Гетьмана, знаходиться в приватній колекції отамана Американського козацтва Сергія Цапенка. Спільно з газетой «Блик», ми пробилися до спецхрану Ермітажу і назвавши їм секретний інвентарний номер, змогли довести, що шабля Мазепи в російських музеях є! Фото оприлюднено. Потім зброяр В.Остапович довів, що росіяни показали нам пізнішу копію. Ермітаж був змушений це підтвердити. А Остапович роздобув фото можливої шаблі Мазепи з спецхранів Оружейной палати Кремля! Про шок істориків і експертів не будемо! Між іншим, це не легенда! Це документальна хроніка подій.

Нині ми знайшли потрібних людей, знаємо всі номера оригінальної парадної шаблі Мазепи, яка зберігається в Пітері. Намагаємося пробитися і сфотографувати.

Про інші історії, публіка, вже нарешті, призабула.

Матеріал створено спеціально для молодих журналісток, які намагаються в одній статті написати про все і по своєму.  Тут без образ – дуже велика і складна тема. Хай краще будуть легенди, ніж побрехеньки…

Ми збираємося провести прес-конференцію з фуршетом. Уявляєте, що знову знімуть і напишуть?!

Бухгалтерії легенд альтернативної історії, на жаль, не існує. Тут можна навіть перевірити. А от довести практично не можливо… Розумійте це, коли пишете! Адже, комусь ще і  шукати доводиться... Навіть дещо знайшли…

Так що, з ювілеєм всіх друзів журналу «Музеї України»!