Ось і цензура! Львівський сайт заборонив плакати про Януковича!
Ось і цензура! Львівський сайт заборонив плакати про Януковича! Якось
і писати про таке незручно. Є певні правила журналістської
корпоративної етики, стосунки, взаємна підтримка. Журналістам регулярно
доводиться опинятися у ризикованих ситуаціях, коли солідарність колег
вирішує все. Ми завжди можемо знайти спільну мову, навіть перебуваючи у
різних політичних таборах. Достатньо зателефонувати чи написати. Всі ми
люди, все розуміємо, компроміс можливий. Однак... Мене і
досі обурює поведінка вже екс-співробітниці ще того ТВі, яка на
переконливе прохання декого розпочала підленьку кампанію проти колеги з
програми Гроші 1+1, з якою ми потрапили у скандальне розслідування,
кримінальні справи, погрози... Для талановитої дівчини, що нині працює у
популярній газеті та на Плюси, то могло дуже погано закінчитися.
Спільно врегулювали. Осад залишився... Нині взагалі вийшло некрасиво!
Навіть ганебно. Я вів блог на популярному львівському ресурсі з
щоденною аудиторією десь під 300000 читачів. Більше того, непомітно для
себе очолив їх рейтинг блогерів. Дрібниця, а приємно. Раптово виявляю,
що останнього мого матеріалу присв'яченого народним плакатам про нашого
улюбленого Президента України Віктора Федоровича Януковича, який пройшов
модерацію, і навіть бовванів зверху, не стало. А мене якось так
принизливо викинули з рейтингу і заблокували. Без пояснень. Як якогось
малолітнього троля! Що написати важко? Я б зрозумів, що у колег якісь
проблеми, зняв би сам - ну таке життя! Тихо пішов би. Трибун якось
вистачає, як власних так і дружніх. Підозрюю, тиск на редакцію був таким
вагомим, що колеги повелися наскільки брутально, навіть не зважаючи на
неминучий скандал, на фоні масових протестів і Майдану. Може якась
допомога потрібна? Чи то особиста ініціатива когось, хто хоче стати
Кимось, розраховуючи на повернення у Львів ПР і початку репресій. А тут і
херой! Ми ж всі знаємо, як такі речі відслідковують в АП і ОДА...
Можуть навіть до Києва забрати! Он Ганка Герман нині така козирна... Чи
навпаки, то спланована акція, аби привернути увагу до народних
плакатів? А може збій? Аби не придумувати, пишу редактору листа.
Інтернет-видання iPress.ua
Ярослав Іваночко - головний редактор
Шановний пане Ярославе!
Висловлюю подяку за тривалу інформаційну співпрацю з Вашим виданням! Однак, сьогодні відбувся дивний випадок, який можливо є технічним збоєм, а можливо актом грубої цензури. Що я як блогер Вашого ресурсу просив би прояснити.
Після публікації мого матеріалу Улюблений Президент очима плакату з яким можна вільно ознайомитися на десятках сайтів, зокрема на нашому базовому Музеї України, http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=9821 і спроби розміщення на модерацію статті Оппо-лідери у плакатахhttp://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=9822 яка
теж широко оприлюднена, стаття про Президента зникла, доступ до
управління мені було блоковано, і о трагедія, я зник з першого місця лідерів Вашого рейтингу блогерів. Хоча інші мої статті стоять!
Як редактор і власник багатьох ЗМІ, я розумію нюанси редакційної політики. Якщо щось не влаштовує, статтю можна тихо зняти, ввічливо відмовити автору у співпраці... Ваші співробітники вчинили якось не так... Матеріал зникає, доступ блоковано... То що це було? Збій чи акт цензури, якщо так - хто ініціатор? Чому не повідомили мене, як автора, що відповідає за текст? Хоча б із ввічливості.
Ну, зняли критичний матеріал про чинну владу - зрозуміло, боїтесь переслідувань. А дружня критика на адресу лідерів опозиції кого злякала? Давайте якось красиво вийдемо з цього кута! Невже не можна по-людськи?
Дуже чекаю Ваших пояснень, аби не оприлюднювати історію в мережі, чого, сподіваюся, ми не хочемо... З повагою і без образ, сподіваючись на продовження співпраці,
Віктор Тригуб Відповідь надійшла миттєво з скриньки редактора. Переказали свої правила і суть:
Редакція також може відмовити у відкритті блогу без пояснення причин. Останній опублікований
Вами блог містив матеріали, які можуть розцінюватися судом, як
образливі, що потягне негативні для видання наслідки. З огляду на це ми
вирішили зняти цей блог і закрити Ваш акаунт на сайті. З повагою, iPress.ua Саме за це - http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=9821
Чомусь
сумно. Здається, отримаємо цензуру бульбашівського типу в квадраті.
Правильно роблять автори більшості плакатів, ховаючись за псевдо. А
раптом голубі переможуть і все зажмуть?! А є ж ті, хто не ховається! Є
ті, хто на Майданах, вже за гратами, у лікарнях, вже у могилах чи під
снігом... Хтось дуже погано реагує на гумор. Особливо графічний - плакати, карикатури. Ще люди анекдоти розказують... Сумно, Львів, сумно... Віктор Тригуб, редактор журналу Музеї України, директор Музею плакату
Якось
і писати про таке незручно. Є певні правила журналістської
корпоративної етики, стосунки, взаємна підтримка. Журналістам регулярно
доводиться опинятися у ризикованих ситуаціях, коли солідарність колег
вирішує все. Ми завжди можемо знайти спільну мову, навіть перебуваючи у
різних політичних таборах. Достатньо зателефонувати чи написати. Всі ми
люди, все розуміємо, компроміс можливий. Однак...
Однак, сьогодні відбувся дивни
Чомусь
сумно. Здається, отримаємо цензуру бульбашівського типу в квадраті.
Правильно роблять автори більшості плакатів, ховаючись за псевдо. А
раптом голубі переможуть і все зажмуть?! А є ж ті, хто не ховається! Є
ті, хто на Майданах, вже за гратами, у лікарнях, вже у могилах чи під
снігом...