Автор тексту і музики - Івасюк. В. Ось ця пісня

Ти признайся менi

Звiдкиль в тебе тi чари,

Я без тебе всi днi

У полонi печалi.

Може десь у лiсах

Ти чар-зілля шукала,

Сонце-руту знайшла

I мене зчарувала.

Червону руту

Не шукай вечорами,

Ти у мене эдина

Тiльки ти повiр.

Бо твоя врода,

То э чистая вода,

То э бистрая вода

З синiх гiр.

Бачу я тебе в снах

У дiбровах зелених,

По забутих стежках

Ти приходиш до мене.

I не треба нести

Менi квітку надii,

Бо давно уже ти

Увийшла в мої мрiї.

Червону руту

Не шукай вечорами,

Ти у мене єдина

Тільки ти повір.

Бо твоя врода,

То э чистая вода,

То э бистрая вода

З синiх гiр.

Але шановні читачі, чуючи цю пісню, або й виконуючи її особисто чи не задавали Ви собі декілька питань.

Що це за квітка « Сонце-рута» або «червона рута» - «квітка надії» і де вона зростає? Бачу я тебе в снах?

У дібровах зелених,

По забутих стежках

Ти приходиш до мене.

I не треба нести

Мені квітку надiї,

Бо давно уже ти

Увійшла в мої мрiї.

Чи відноситься «червона рута» до квітів які в народі відносять до « чар-зілля»? (Чарівне зілля; зілля, яким причаровують).

Може десь у лiсах

Ти чар-зілля шукала,

Сонце-руту знайшла

I мене зчарувала.

Чому «дівчина шукає «червону руту» вечорами?
Червону руту

Не шукай вечорами,

Ти у мене єдина

Тільки ти повір.

Перша версія для пошуку квітки, взята з її назви РУТА.

Така квітка є і називається: Рута садова (Ruta hortensis Mill. = R. graveolens L. p. p. = R. graveolens ssp. hortensis Gams.), виявилась помилковою. Оскільки ця багаторічна рослина цвіте жовтими квітками. Збирають тільки листя або всю наземну частину рослини. Рута є отруйною рослиною і під час збору та інших маніпуляцій з рослиною вона викликає на шкірі неприємний сип.

Після звернення до «Атласу лікарських рослин» (Братислава 1981р.) та книги «По сторінкам Червоної книги рослин» (Мінськ. 1987р.) вдалось знайти цю загадкову «червону руту». Вона на Україні розповсюджена у двох видах : рододендрон жовтий (Азалія понтійська) та - рододендрон східнокарпатський тобто по місцевому « червона рута»)
Загальна характеристика: Вічнозелений кущ заввишки 10-40 см. Стебло розгалужене, молоді гілки опушені. Листки (завдовжки до 2 см) зелені (зісподу - лускато-іржаві), еліптично яйцевидні, шкірясті, блискучі. Квітки рожево-червоні, іноді білі, зібрані (по 5-7) у щитковидний зонтик. Плід - коробочка завдовжки 4-5 мм. Цвіте у травні - липні. Плодоносить у серпні. Розмножується насінням вегетативно.

Поширення: Українські Карпати (масиви Чорногора, Мармароський та Свидовець, Чивчинські гори). Вид поширений у Карпатах, на Балканах.

Місця зростання: Субальпійський, частково альпійський пояси.

Чисельність: Популяції численні, однак кількість особин у них зменшується. Причини зміни чисельності: Зривання квітів, вирубування, спалювання чагарникових заростей навесні (засіб боротьби з біловусником на полонинах).

Але залишились два питання:

1. Чи є рододендрон східнокарпатський – квіткою надії?

Ось відповіді на цє питання. Березень - мiсяць великих надій i сподівань. З його приходом започатковується найблагодатніша пора оновлення - її Величність Весна. Ще крижана корка, а пiдснiжник своїми ніжними келихоподібними порцеляновими голiвками-квiтами нам вклоняється.

Це квiтка надiї найпершого серед карнавалу ранньовесняного буйноцвiту неначе мовить: "пора Весну зустрічати".

Але повернемось до пiдснiжника -зарубiжнi назви теж відображають умови її зростання. Так, англiйцi називають її сніговою сережкою, французи - снiгопросвердлювачем , чехи - сніжинкою, нiмцi - сніговим дзвіночком.

Але пiдснiжник має i наукову назву - "галантус" (вiд слiв "гала" - молоко, "антос" - квiтка), тобто молочна квiтка.

І як бачим з вищенаведеного, що рододендрон східнокарпатський не є квіткою надії.

2. Чи відноситься рододендрон східнокарпатський до чар-зілля?

Купальська ніч вважалася і надзвичайно сприятливим часом для пошуку і збирання чарівного зілля, тобто трав, які наділялися магічними властивостями.

Примітно, що для збирачів чар-зілля притягувальну силу мали місця розгулу відьом та "нечистої" сили.

Із-поміж іванівського чар-зілля найбільшої популярності в українців набув легендарний цвіт папороті, який, як вірили, з’являється лише опівночі на Івана Купала і дарує щасливцеві казкове багатство.

Шукачі цього чарівничого засобу були готові до всяких несподіваних випробувань. За повір’ям, тому, хто знайшов чарівне зілля, слід було розрізати руку й зашити туди знахідку - завдяки цьому власник цвіту папороті нібито набував чарівничої здатності розуміти мову тварин і птахів.

Натомість для карпатських знахарів "від зілля" сакральним часом був схід сонця на Івана Купала, коли годилося збирати на верхах Чорногори чар-зілля, передовсім лікарські трави.

Магічними властивостями наділялися лише трави, зібрані з росою. Очевидно, не випадковим є приурочення заняття знахарською магією до особливої пори - сходу сонячного світила в день святкування літнього сонцестояння, коли, за повір’ям, "сонце купається".

Використання іванівського зілля в апотропеїчній магії відображено в календарному фольклорі гуцулів: "На святого Івана ой треба верхами зілля назбирати, аби хати украсити, тай лиха не знати!", "На все лихо помагає, хто си зілля назбирає".

Такий звичай існував від давнини і на Буковині: цього дня збирали у полі різні трави, приписуючи їм цілющу силу від всіляких болячок.

Де і коли збирають чар-зілля? За народними віруваннями, польові й лісові рослини лише тоді мають цілющу чарівну силу, коли їх збирають купальської ночі або на світанку, поки не зійшла "Іванкова" роса.

А ми в тексті пісні бачимо, що «дівчина» збирає «червону руту» вечорами. Пізнішими дослідженнями творчості В.Івасюка ( згідно з даними «Сторінки пам’яті Володимира Івасюка» http://ivasyuk.org.ua) встановлено, що пісня «Червона рута» написана у 1968 року вже студентом Чернівецького медичного інституту, а було йому тоді всього 19 років.

Також було розвідано і історію створення цієї пісні.«У багатющій батьковій бібліотеці юний Володя, тоді ще старшокласник, натрапив на виданий 1906 року збірник коломийок, впорядкований Володимиром Гнатюком, а там — на такі рядки:

Ой ходила, говорила гільтайова мати,

Назбирала тройзілля мене чарувати,

Назбирала троє зілля червону рутоньку,

Та й схотіла зчарувати мене, сиротоньку.

Для вісімнадцятирічного музики образ червоної рути (в іншій транскрипції «черлена рута») був хвилюючою знахідкою, справжнім одкровенням.

У пошуках його деталізації він багато мандрував селами, особливо гірськими, шукаючи ключ до розуміння таємничого поняття.

На Косівщині знайшов новий варіант коломийки про червону руту, а на Путильщині, в Розтоках, записав легенду про загадкове чар-зілля, яке постає в народних переказах символом вічного і чистого кохання.

Зберігся унікальний документ — чернетка створення тексту «Червоної рути». Ось кілька первісних варіантів строф, які незабаром облетять світ:

Ти не смійся хоч раз,

Не кажи, що забула,

А згадай про той час,

Як ти мавкою була.

Що ночами в лісах

Ти чар-зілля шукала,

Що з вітрами, як птах,

Ти колись розмовляла.

Бачу я тебе в снах

У дібровах зелених.

По яких же шляхах

Ти вернулась до мене?

Спочатку хотілося надати «Червоній руті» характеру і форми балади, але твір виходив розтягнутим, композиційно недолугим.Потрібні ж були лаконізм, простота і щирість народної пісні. Володя переписував її безліч разів, шліфував текст. Коли переконувався, що вклав у пісню все, на що був здатний, відкладав її до появи нових ідей.

На обласному телебаченні Івасюк мав добрих друзів: головного режисера Василя Селезінку та звукооператора Василя Стріховича, яким повідомив про дві нові пісні.

Прем’єра пісень відбулася в програмі «Камертон доброго настрою». Для запису Володя запросив до студії оркестр ансамблю «Карпати» Валерія Громцева. Солісткою була молода учителька музики Олена Кузнецова, яка володіла гарним сопрано. Стріхович із Селезінкою були дуже вимогливі. Володимир з Оленою заспівали дуетом, зробили дванадцять дублів.

І ось настало свято Володиної музики та поезії. Торжество шестирічної творчої роботи — 13 вересня 1970 року. Пополудні з Театральної площі Чернівецька телестудія перед багатотисячним натовпом на всю Україну транслює «Червону руту» і «Водограй». На площі й сусідніх вулицях зупиняється транспорт… Після цього виступу мільйони людей вбачатимуть у піснях Івасюка вираз своїх почуттів.

А тоді ще самодіяльний ВІА «Смерічка» дав цій пісні ті крила, на яких вона полетіла до людей. У виконанні «Смерічки» «Червона рута» стала піснею року в СРСР на Всесоюзному конкурсі «Пісня-71». На заключному концерті разом з Василем Зінкевичем та Назарієм Яремчуком свою пісню співав і Володимир Івасюк».

Наведений в чернетці пісні вірш:

Що ночами в лісах

Ти чар-зілля шукала,

Що з вітрами, як птах,

Ти колись розмовляла.

доводить, що В.Івасюк все ж при написанні пісні під чар- зіллям розумів цвіт папороті, але пожертвував цими обставинами в подальшомук тексту для надання своєму твору лаконізму, простоти і щирості народної пісні.

Ось така історія цієї пісні та використаних у неї символах.

Источник: http://h.ua/story/47312/