Четверг, 28.03.2024, 18:48
Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход

КАЗАХСТАНСКИЙ ДНЕВНИК

Меню сайта
Категории каталога
мир [192]
Публицистика [121]
литература [25]
Актуально [310]
Актуальные новости
Казахстан [28]
Разнообразная информация о жизни страны
Украина [249]
Новости Украины
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
if(11< width=31 height=31 border=0 alt="TOP.proext.com">'); //--> Locations of visitors to this page
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Наш опрос
Какую информацию Вы хотите получить из Казахстана?
Всего ответов: 121

Каталог статей

Главная » Статьи » Украина

Легенда про морський прапор козаків із Львова

Легенда про морський прапор козаків із Львова

Тут може бути містика. Може везіння. А скоріш за все, просто тема розкішна – музеї, історія. Здається,  всі все знають, розуміють, постійно поруч, а не вистрілює… Можливо, ми просто подивилися на все під іншим кутом?

Спершу була фотографія морського козацького прапора з спецхрану Ермітажу. Детектив про намагання західних спецслужб когось завербувати. Чиясь дружина, яка перефотографовувала секретні фонди…

Потім був затишний кабінет у Музеї гетьманства в Києві. Розповідь директора Галини Ярової про морський козацький прапор, який якимось дивом потрапив до Львівського історичного музею з Кубані у 50-ті роки. Легенда про національно свідому галичанку, яка закохала у себе директора Краснодарського музею, який подарував львів‘янам прапор…

Відчуваєте смак цього сюжету!? Готовий фільм! Серіал! Голівуд відпочиває!

Романтично-загадкова стаття написалася сама собою. Не маючи змоги їхати до Львова, попросив колег-журналістів та музейників пошукати у фондах, трохи все зашифрувавши.

Матеріал передрукувало чимало сайтів. Прапор ніхто не шукав. Чи не хотів…

Минає майже два роки. Випадково перемикаючи канали, зупиняюся на сюжеті каналу 24, де показують морський козацький прапор з фондів Львівського історичного музею. Зображення практично ідентичне з прапором з Ермітажу.

Витягую старий матеріал, знаходжу замітку з фото на сайті телеканалу. Пишу нову статтю – знайшовся прапор. Легенда підтвердилася.

На публікацію відреагували Сашко Бачурін і Наталка Мацейко зі Львова, які активно тусуються на відомому ресурсі Хай Вей. Списуємося. Прошу відвідати музей, проникнути у фонди і отримати дозвіл на зйомку. Ті погоджуються це зробити у понеділок.

І тут до мене доходить, яку складну задачу я поставив талановитим людям, які не мають реального журналістського досвіду, тим більше у такій специфічній галузі, як музейна. Треба їхати самому. Дякуючи генералу козацтва, члену редколегії часопису «Музеї України» Олександру Стасенку та характернику Костянтину Стасюку, поїздка відбулася.

Вранці мене зустрічали свої люди на мікроавтобусі. Відбулася коротка телефонна розмова з директором музею Богданом Чайковським, який є читачем нашого видання. Він направив до керівників відповідних підрозділів. Ті по вертикалі. Знайшли потрібний корпус, відповідальних хранителів, які, за іронією, виявилися у цей день вихідними…

Закінчивши бліц-розслідування, зустрілися з Сашком і Наталкою. Познайомилися в реалі, пішовши на маленьку нараду до затишного ресторанчика біля площі Ринок…

На момент закінчення обіду, зконтактували з директором музею, який закінчив дві своїх наради. Пан Богдан прийняв дуже люб‘язно, подарувавши купу розкішно виданих буклетів і книг про музей і мистецтво. Під час розмови Сашко Бачурін встиг елегантно взяти невелике інтерв‘ю. Домовилися про співпрацю і координацію пошуків. Зрозуміло, все перенеслося на наступний день. Коли я вже буду у Києві, а Сашко на роботі. У гру потужно вступила Наталка Мацейко.

Розігріта статею Бачуріна про початок пошуків, хайвеївська публіка спрагло чекала на сенсацію. А Наталка зникла.

То окрема розмова, як вона пробивалася в фонди, спільно з хранительнецею розшукувала прапор… Виявилося, що у тісному приміщенні дуже темно і відсутній простір для фотографування. Дівчина переконала співробітників трохи перемістити прапор. Провела зйомку. Повернули експонат. Знайшли реєстраційні і супроводні документи. Перефотографували.

Легенда почала підтверджуватися. Прапор, з кількома іншими речами, було загадково передано до Львова з музею у Краснодарі у серпні 1950 року…

Зрозуміло, почалися спогади. Нові версії. Можливо, прапор привіз чоловік, співробітник музею. А закохався він у керівницю Кубанського музею? Припущень може бути багато… Враховуючи те, що Наталка буквально захворіла цією історією, продовження неодмінно буде, як і нові зустрічі. Фото, невелику статтю розмістили в мережі.

Відразу  відгукнулася досвідчений експерт з тканин, відомий історик з Харкова, теж автор Хай Вею, Тетяна Крупа. Її завдання – встановити вік прапора. Вивчити тканину, фарбу, дати офіційний висновок щодо оригінальності. Адже, за однією з версій, прапор є давньою копією примірника з Ермітажу, зроблену якимось художником не то на прохання Кубанських козаків, не то історика Д.Яворницького… Дуже може бути, що у давні часи було виготовлено багато подібних прапорів, два з яких і дійшли до нашого часу.

Тепер треба вирішити питання з відрядженням Т.Крупи, фінансуванням досліджень… Почали шукати спонсорів. Зрозуміло, що в кризові часи це складно. Поки що відгукнувся Федір Мілевський, який вже розпочав серію важких переговорів. Чекаємо…

А факт знахідки такого знакового історичного експонату став сенсацією. Очікуємо паломництва до музею журналістів і туристів. Застерігаємо – прапор ще у фондах, куди доступ дуже обмежено. Почнуться експертизи. Потрібна реставрація. Користуйтеся вже оприлюдненими фотографіями! Пізніше полотно виставлять для загального огляду! Вчені все вивчать, опишуть…

Наша спонтанно створена команда спрацювала блискуче. Не здивуємося, коли цей факт буде визнаним «Кращим музейним відкриттям року». Розслідування вийшло у наших фірмових традиціях. Ми отримали журналістське задоволення, науковці – цінний об‘єкт для досліджень. Попереду чимало труднощів…

До речі, почули ще кілька захопливих історій, слідами яких, можливо, пройдемо…

Хто б що не казав – маємо першокласну історичну легенду довкола двох експонатів з Пітера і Львова. Легенду про морський козацький прапор.

Пригоди тривають!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

Київ-Львів











Категория: Украина | Добавил: kazahd (17.12.2008)
Просмотров: 1379 | Комментарии: 3 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всего комментариев: 3
3 begalin  
0
Фотографии не все открываются. И такое уже не в первый раз.

2 kazahd  
0

1 kazahd  
0

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]