Понедельник, 20.11.2017, 06:36
Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход

КАЗАХСТАНСКИЙ ДНЕВНИК

Меню сайта
Категории каталога
мир [192]
Публицистика [121]
литература [25]
Актуально [310]
Актуальные новости
Казахстан [28]
Разнообразная информация о жизни страны
Украина [247]
Новости Украины
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
if(11<
 
  
 
width=31 height=31 border=0 alt="TOP.proext.com">'); //--> Locations of visitors to this page
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Наш опрос
Какую информацию Вы хотите получить из Казахстана?
Всего ответов: 121

Каталог статей

Главная » Статьи » Публицистика

Сталін за Мазепу! Нові пригоди в російських спецхранах

Сталін за Мазепу! Нові пригоди в російських спецхранах

Пройшло 300 років! А в російських музеях експонати і документи про гетьмана Мазепу  засекречені. Чому? Спроби українських істориків і журналістів отримати елементарну інформацію чи фотографії, знакових для нас експонатів, перетворюються на якісь напівшпигунські операції, які дуже люблять читачі. Невже так важко зняти гриф «секретно»? Якщо  боїтеся пускати українців, розмістіть фотографії на музейних сайтах, зробіть публікації російських вчених…

Але, то знову просто думки вголос. Імперське мислення деяких російських керівників має просто анекдотичне забарвлення.

Доводиться пробиватися манівцями.

Іван Мазепа знову  активний учасник геополітичних процесів. З легкої руки Президента В.Ющенка він став певним символом України і подразнювачем для нинішнього російського керівництва. Відповідно, буквально нізвідки, пішов масив ексклюзивної інформації саме про Мазепу.

Саме нам, спільно з отаманом Американського козацтва Сергієм Цапенком, довелося втягтися у полювання на дивну реконструкцію шаблі Мазепи в Канаді. Оприлюднити унікальні фотографії. Пробиватися у закритий спецхран Ермітажу, знаходити інвентарний номер… Хоч і з міжнародним скандалом, але фотографії зброї отримали.

 Відомий зброяр з Києва Володимир Остапович, зробив експертизу, довівши, що експонат виготовлено у післямазепинські часи. Вдала копія. Аби не дуже засмучувати керівників Ермітажу, довелося залучити вождя всіх часів і народів товариша Сталіна. Історик Максим Остапенко, що очолює Національний заповідник «Хортиця», здійснив сенсаційну знахідку – наказ Сталіна №2 про передачу Україні козацьких експонатів з російських музеїв! Говорити про реакцію російських істориків не будемо. Адже, маємо юридичний документ, який Росія, як правонаступник СРСР, повинна виконати!

 Цитата: «Украинский военно-революционный штаб в Петрограде обратился к нам с просьбой дать ему возможность выбрать из Эрмитажа и Преображенского гвардейского собора хранящиеся там украшения, национальные реликвии (знамена, бунчуки, грамоты и пр.) и возвратить их Украине.

 

  Реликвии зти были отобраны у украинцев еще в эпоху Екатерины Второй. Отобраны они были и привезены в Петроград в наказание за свободолюбивые стремления Украины. Оставление их в Петрограде, очевидно, является символом старой, ненавистной всем нам зависимости Украины.

 

 Оставление зтих реликвий в Петрограде можно было еще кое-как оправдать в зпоху господства буржуазии, в зпоху аннексионистской коалиции. Но теперь, после Октябрьской революции, когда оковы порваны, когда у власти стали рабочие и крестьяне, когда право само определения народов России провозглашено перед лицом всего мира, удержание национальных реликвий украинцев теряет всякий смысл.

 

 Больше того, такое удержание является грубым нарушением неотьемлемых прав самоопределяющейся Украины.

 

 Ввиду зтого я, в согласии с тов. Луначарским, в ведении которого находится Эрмитаж й Преображенский гвардейский собор, счел своим долгом удовлетворить просьбу Украинского в[оенно]-р[еволюционного] штаба в Петрограде.

 

 

Революционное правительство Республики Российской торжественно возвращает Украине ее национальные реликвии, несправедливо отобранные у нее грубой рукой Екатерины II.

 

 

 

Народний комиссар по национальннм делам

 

Джугашвили-Сталин

 

«Известия ЦИК», АГ9 224,   13 ноября   1917 г.

САНКТ-ПЕТЕРБУРГ:

 

Артиллерийский музей:

 

Мортира и пушки, вывезенные 1871 – 1872 гг. из Киева;

 

с XVII сабля И.Мазепы с надписью «На гибель супостата в сиче дерзающему смерть. 1687», на обороте «Надежда  в Бозе, а крепость в руце – правому делу конец. Мазепа» (Ранее хранилось в Царскосельском арсенале).»

Погоджуємося, що товариш Сталін був дуже мудрою людиною! Мабуть всі патріоти України, готові підписатися під кожним словом цього наказу! А вище керівництво Росії, яке теж дуже поважає Вождя, виконає наказ!

Сам Сталін виступав за повернення Мазепи українцям! Список, між іншим, дуже довгий…

Мрії збуваються. І не збуваються.

Ми ж продовжуємо полювання за фотографіями.

Далі пішла абсолютна містика.

Директор центру «Булат НВР» Володимир Остапович, що вивчав фото шаблі з Ермітажу, захворів цією темою. Вже виготовив три заготовки булатного леза для майбутньої реконструкції. Закінчити роботу не може – потрібний замовник чи інвестор, криза. Маючи контакти серед колекціонерів, попросив колег повідомляти про сліди козацької зброї. Особливо, з російських музеїв. І отримав результат! Якимись шляхами, через Житомир(!), здобули фото ймовірної шаблі Мазепи з Оружейной палати! Екземпляр дуже схожий на експонат з Ермітажу і реконструкцію з Канади.

-Карабелла, 1780-90 рр. виготовлення! – написав Сергій Цапенко, який є визнаним експертом козацької зброї, - Гарно оздоблена. Можливо, була у власності когось з козацької старшини. Однозначно, це не оригінал парадної шаблі гетьмана!

-Можливо, хтось зняв навершшя з руків‘я! – сказав Володимир Остапович, - Хоч знімок і не дуже чіткий, видно отвори для ланцюжка. Є версія, що вони виготовлені з золота чи срібла. Ми не знаємо, чи є там відомий напис?

На жаль, отримати якусь інформацію, опис, фотографії з Оружейной палати не вдалося. Почекаємо візиту якогось українського дослідника, журналіста, які, можливо, колись отримають допуск. Може щось оприлюднять російські історики… Вважаємо, що отримали велику тактичну перемогу. Майже переконалися, що оригінал зброї гетьмана не в Москві.

Поспілкувавшись з європейськими і американськими антикварами, випадково вийшли на сліди оригіналу парадної шаблі Мазепи. Знову Пітер! Спецхран. Відділ Зет. Саме там, під надійною охороною і зберігається зброя. У відмінному стані. І про її існування знає дуже обмежене коло осіб. У тому числі і ми. Відомо все. Точне місце, номер… Ми ще чекаємо на диво – виникне якийсь російський дослідник, опублікує фото, опис… Але, почали готуватися до затяжної осади. Готуємо листи Президенту України, керівництву МЗС, до нашого Генконсульства в Пітері… До болі знайома процедура. Все що вимагаємо, допомогти отримати детальні фото оригіналу парадної шаблі Мазепи. Можливо, умовити російських музейників  виставити експонат в експозиції…

Запрошуємо колег з більш фінансово потужних ЗМІ, особливо телекомпанії. Відчуваю, доведеться знову діяти самостійно. Як минулого разу. Потрібно пробитися в спецхран, отримати дозволи і сфотографувати-зафільмувати зброю. Процес дуже захопливий. Може вийти непоганий фільм.

Відзначу – це не Ермітаж! Хоч з цим закладом, у нас склалися особливо «довірливі» стосунки… Між іншим, в експозиціях цього музею вдалося відшукати унікальну картину – Меншиков вручає Петру І шаблю Мазепи, після Полтавської битви. Фото зробити не встигли – ідеологи зрозуміли значення картини, яку терміново забрали на реставрацію. Ймовірно, дуже затяжну… Це вже навіть не смішно…

Не розумію, для чого видумувати детективи, якщо достатньо записувати хроніку пошуків українських експонатів в російських музеях… Сюжет – супер!

Врахуйте, що все це відбулося протягом трьох днів! Ввечері отримую листа від одного відомого історика, який проаналізувавши матеріали Ігнатія Стеллецького, якого теж згадують в наказі Сталіна, прийшов до висновку, що у давні часи, срібло добували на території сучасної України. Срібні гривні епохи Київської Русі… Знову заговорені козацькі скарби… І яскрава версія про існування на Чернігівщині таємних копалень, де Мазепа добував срібло. Згадується спеціаліст з Польщі, який допомагав у цьому… Історик вирахував те місце. Десь там, за легендами, залишилися скрині з сріблом та золотом, з стратегічного запасу, який зробили Мазепа з Орликом. Так і не забрали. Враховуючи тодішні можливості гетьманів, гіпотетично оцінюючи історичну вартість ювелірних виробів, їх кількість, можна говорити про дуже велику суму… Навіть, на нинішні часи…

-Я ще кілька років тому, передбачав певні резонансні відкриття козацьких скарбів саме на Чернігівщині, - згадав офіційний біоенергетик журналу «Нова Січ» Валерій Пильник, - Але, нагадую про надпотужні закляття того золота! Воно прийде лише до чистих рук! І я не впевнений, що знайдуть його скоро… Нині накопичується інформація. Все відбудеться дуже випадково… Той час ще не прийшов…

Нині концентруємося на пошуках оригіналу шаблі Мазепи. Потепліє, подумаємо і про скарби гетьмана. Можливо, буде чергова експедиція. Знову вирушимо у захопливі мандри таємничими степами України.

Головне – знати що і де шукати!

Пригоди тривають!

Віктор Тригуб, редактор журналів «Музеї України» і «Нова Січ»
Категория: Публицистика | Добавил: kazahd (26.02.2009)
Просмотров: 1128 | Рейтинг: 5.0/1 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]